Кадастровий номер земельної ділянки – індивідуальна, не повторювана на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації та зберігається за нею протягом всього часу існування.

Відповідно до законодавства України, при оформленні правочинів про перехід права власності на нерухомість або земельну ділянку обов’язковою умовою є наявність у земельної ділянки кадастрового номера. Кадастровий номер є необхідною умовою будь-яких договорів про перехід прав власності на житловий будинок, будову, споруду та/або земельну ділянку. Кадастровий номер не потрібен лише у випадках оформлення права наслідування. Однак відомі випадки відмови нотаріусів в оформленні спадщини/заповіту за відсутності кадастрового номера земельної ділянки.

Кадастровий номер необхідний продавцю (власнику) під час продажу чи іншому відчуженні житлового будинку, у разі, якщо земельну ділянку під будинком перебуває як у власності, і у користуванні. Також, він необхідний у разі продажу земельної ділянки, яка знаходиться у власності продавця, якщо раніше цій ділянці номер не було присвоєно (держакт на право власності старого зразка). У таких випадках виготовлення технічної документації із землеустрою та роботи із присвоєння кадастрового номера виконуються на підставі заяви власника (користувача) земельної ділянки.

Слід зазначити, що при оформленні правочину про перехід права власності на земельну ділянку нотаріус вимагатиме довідку про правовий статус земельної ділянки з кадастровим номером (для неприватизованих ділянок), або витяг (витяг) із поземельної книги та експертну оцінку земельної ділянки (за наявності держакту).

У разі приватизації земельної ділянки комунальної власності, переданої у користування, або виділення/відведення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва у власність або користування, присвоєння кадастрового номера є одним із етапів робіт з підготовки документів для оформлення держакту на право власності/користування. Підставою для розробки документації із землеустрою є відповідне рішення сесії місцевої ради про передачу земельної ділянки у власність/користування.

Кадастровий номер надається одноразово і не має терміну дії. Зміна кадастрового номера провадиться тільки у випадках об’єднання або поділу. земельних ділянок, а також у разі переходу ділянки до іншої територіальної одиниці.

У держактах право власності на землю до 2002 року кадастровий номер не вказувався. 2002 року затверджено форму держакту на землю, обов’язковим елементом якого став кадастровий номер. Держакти більш раннього зразка на сьогоднішній день теоретично дійсні, але фактично необхідно замовляти технічну документацію, надавати кадастровий номер, робити заміну на держакт нового зразка.

Для отримання кадастрового номера необхідно мати технічну документацію із землеустрою для посвідчення права на земельну ділянку. Її розробку здійснюють ліцензовані землевпорядні фірми, яких сьогодні в надлишку. При виборі такого виконавця необхідно не полінуватися навести довідки про репутацію фірми, її можливості у співробітництві та координацію дій з відповідним органом земельних ресурсів.

Для укладання договору із землевпорядниками/геодезистами необхідно:

— заяву замовника (власника, користувача зем.ділянки);

— паспорт, ІПН замовника;

— якщо є держакт старого зразка – його нотаріальна копія;

— нотаріальні копії правовстановлюючих документів на житловий будинок, споруди на ділянці, техпаспорт, довідка БТІ.

Після укладання договору із землевпорядною фірмою, остання виготовляє техдокументацію. Документація виготовляється у трьох примірниках: для фірми-виконавця, для замовника та для відповідного органу/управління земельних ресурсів. У разі труднощів із розробкою техзавдання на виготовлення документації, для його розробки можна звернутися до відповідного управління земресурсів.

Склад технічної документації із землеустрою встановлено ст. 56 ЗУ «Про землеустрій»:

● пояснювальна записка;

● технічне завдання на складання документів, що засвідчують право на земельну ділянку;

● копія заяви власника ділянки;

● матеріали польових геодезичних робіт та план зем. ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки (на практиці сюди можуть входити геодезична (виконавча) зйомка земельної ділянки з її подальшою реєстрацією, акт узгодження меж земельної ділянки);

● рішення місцевої ради про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування (у відповідних випадках – приватизацію, надання у власність або користування);

● акт прийому-передачі граничних знаків на зберігання;

● акт перенесення на територію кордонів охоронних зон, санітарно-захисних зон та ін. За їх наявності;

● кадастровий план земельної ділянки;

● список обмежень прав на земельну ділянку, існуючі земельні сервітути.

Крім того, створюється електронний обмінний файл (на диску), який містить необхідні дані про земельну ділянку та її власника.

Документи про визначення кадастрового номера подаються до територіального управління земельних ресурсів за місцезнаходженням земельної ділянки. У комплект документів входить:

* заяву на начальника територіального управління земресурсів про визначення кадастрового номера земельної ділянки;

* технічна документація із землеустрою;

* обмінний файл в електронному вигляді, що містить результати робіт із землеустрою, дані про земельну ділянку та її власника;

* квитанція про оплату послуги з перевірки обмінного файлу;

* копія паспорта, ідентифікаційного номера замовника, довіреності (якщо документи подаються представником).

Проте, найчастіше, місцеві управління земельних ресурсів вимагають документи, довідки, не передбачені цим переліком та законодавством та, відповідно, одержувані за додаткову плату.

Після надходження документів управління земельних ресурсів передає обмінний файл відповідне управління/відділ земельного кадастру для присвоєння кадастрового номера. Земельний кадастр здійснює перевірку документів.

Якщо документи в порядку – земельний кадастр надає кадастровий номер та передає його назад виконавцям за документами у земресурсах. В управлінні земельних ресурсів  на титульному аркуші документації із землеустрою, плану кордонів або кадастровому плані земельної ділянки, відомостях про обробку теодолітного ходу та визначення координат поворотних точок кордонів ділянки робиться відмітка/штамп; – кадастровий номер, дата його визначення, прізвище, ініціали та підпис посадової особи, яка зробила відмітку. Також заявнику видається довідка про присвоєння кадастрового номера.

Інакше документація із землеустрою та обмінний файл повертаються розробнику або подав її особі для доопрацювання.

Слід зазначити, що відповідно до законодавства посадові особи Держземагенства у разі безпідставної відмови в оформленні документів, перевищення встановлених законодавством строків оформлення та видачі документів несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність. Однак подібні норми на практиці важко реалізувати. Реальним механізмом захисту своїх прав у відносинах з управліннями земельних ресурсів є звернення до адміністративного суду чи прокуратури.

Загалом процедура отримання кадастрового номера, держакту нині невиправдано складна, законодавство часто змінюється та має масу недоробок, що призводить до необґрунтованих тимчасових та фінансових витрат при оформленні відповідних документів, повальної корумпованості «земельних органів», пріоритету суб’єктивних моментів та місцевих особливостей. нормами законодавства у процедурах оформлення документів.